АудіогідСвято-Георгієвська Церква Вселенського Православного Патріархату

Собор святого Георгія, також відомий як Aziz George Katedrali, стоїть тихо у стамбульському районі Фенер. Ззовні його скромні кам’яні стіни та невеликі розміри можуть здивувати. Але щойно переступаєш поріг, потрапляєш у головну резиденцію Вселенського патріарха — найвищого авторитета Східної православної церкви. Для мільйонів православних християн у всьому світі цей собор є духовним осередком.

Baleriy 3

Спершу на цьому місці був жіночий монастир. На початку сімнадцятого століття саме тут утвердився центр православ’я. Це сталося після того, як старіший і величніший собор — Айя-Софія — було перетворено на мечеть після османського завоювання міста. Закони Османської імперії не дозволяли християнським храмам перевершувати мечеті своєю пишністю. Тому собор святого Георгія ззовні виглядає набагато скромніше, ніж можна було б уявити. Та справжня краса розкривається всередині.

Nikola Zeljic

Усередині храму високі колони поділяють простір на три нави. Їхні тіні ковзають по темних лавках з чорного дерева. Іконостас — розкішна золота перегородка, прикрашена яскравими іконами, — відокремлює основну частину храму від вівтаря. Усе приміщення наповнене м’яким світлом свічок, яке відбивається у золоті та мармурі. У затишних куточках зберігаються реліквії та мозаїчні ікони. Вони були створені століття тому, кожна має унікальну історію. Серед цих скарбів — мощі вшанованих святих та уламок стовпа, до якого, за переказами, було прив’язано Христа під час бичування.

Попри пожежі, політичні потрясіння й навіть вибух, собор знову й знову повертався до життя. У вісімнадцятому та дев’ятнадцятому століттях нищівні пожежі призводили до ретельної відбудови храму. Після чергової пожежі у сорокових роках двадцятого століття повна реставрація настала лише значно пізніше — у дев’яностих роках минулого століття. Саме тоді собор набув вигляду, який ви бачите сьогодні.

Собор святого Георгія пережив і славу, і втрати. У дев’ятнадцятому столітті, після початку Грецької війни за незалежність, патріарха Григорія П’ятого було страчено при вході до собору за наказом османської влади. З того часу ці ворота залишаються зачиненими — як сумний знак пам’яті про його мучеництво.

Колись Фенер був серцем грецької громади, але з плином часу тут усе змінилося. У двадцятому столітті через хвилі неспокою більшість місцевих православних мешканців залишила район. Вони покинули старі особняки й тихі вулички. Та попри це собор залишається живим осередком віри й традицій. Паломники й туристи з різних куточків світу все ще збираються тут, знаходячи натхнення — хтось у духовності, хтось в історії.

Собор і далі є не лише місцем молитви, а й потужним символом стійкості, надії та священної краси в самому серці яскравого Стамбула.