АудіогідГалатський міст

Galata Köprüsü

Жвавий міст через затоку Золотий Ріг із пішохідними шляхами й вуличними торговцями та кафе на нижньому рівні.

...

Перетинаючи води Золотого Рогу, Галатський міст — це значно більше, ніж просто шлях зі старої частини Стамбула до нової. Його довжина становить майже п’ятсот метрів, і він поєднує історичне серце міста, Еміненю, з енергійним Каракьоєм, де життя вирує і вдень, і вночі. Сьогодні мостом прогулюються пішоходи, проїжджають автомобілі та трамваї, а під ним простягається галасливий ряд кафе й рибних ресторанів, де аромат щойно виловленої риби змішується із солоним морським повітрям.

Історія цього місця починається півтори тисячі років тому, за часів візантійського імператора Юстиніана у шостому столітті. Згодом, під час завоювання міста османськими військами в середині п’ятнадцятого століття, тут звели тимчасовий міст із кораблів, щоб військо могло перейти на інший берег. Мрія про постійне сполучення не згасала — згодом до цього долучилися навіть двоє найзнаменитіших художників світу. Леонардо да Вінчі, видатний італієць, ще на початку шістнадцятого століття створив проєкт великого аркового мосту для цієї переправи, але ідею так і не втілили. Мікеланджело також отримував пропозицію спроєктувати міст, проте відмовився.

Лише в середині дев’ятнадцятого століття тут з’явився перший дерев’яний Галатський міст. Відтоді його неодноразово перебудовували, пристосовуючи до потреб зростаючого міста: дерев’яні настили змінювали плавучі конструкції, а згодом — сучасний розвідний міст, центральна частина якого, довжиною близько вісімдесяти метрів, може підійматися, пропускаючи кораблі. Уже наприкінці дев’ятнадцятого століття Галатський міст став справжнім символом Стамбула — його описували в романах, надихалися ним художники, і він не раз з’являвся у фільмах.

Міст завжди був частиною повсякденного міського життя. Тут жителі ходили у справах, працювали, йшли до мечетей, а серед натовпу тіснилися вуличні торговці із симітом і смаженими каштанами. У кафе й ресторанах під мостом завжди людно — тут п’ють чай і смакують щойно приготовану рибу, збираючись родинами або з друзями. За однією з легенд, назва самої гри «бридж» походить саме звідси — нібито британські військові після переходу через міст збиралися тут за кавою й картами.

Колись за перехід мостом з кожного пішохода, вершника чи візника збирали плату, аж поки останні збори не скасували на початку тридцятих років минулого століття. Сьогодні тут трамваї дзенькотять по рейках, мчать автомобілі, а люди прогулюються будь-якої пори доби. Галатський міст став потужним символом, що поєднує старе й нове, схід і захід, традицію і сучасне місто. Його особлива енергія відчувається завжди: уздовж перил рибалять місцеві, письменники й художники шукають натхнення, а мандрівники з усього світу стають частиною живої історії Стамбула — саме тут, де дві частини міста з’єднуються.

Слухайте цей та інші гіди в додатку