АудіогідБююкада

Бююкада, що у перекладі означає «Великий острів», розташована лише за короткою подорожжю на поромі від Стамбула й омивається м’яким світлом Мармурового моря. Її історія починається у глибокій давнині і сповнена краси, вигнання та постійних змін. Колись греки називали цей острів Прінкіпос, тобто «Князь», а в давніх літописах трапляється назва Пітіусса — так острів нарекли через густі соснові ліси, що вкривали його. З плином століть його імена змінювалися, відображаючи різні етапи — від лісової обителі до арени великих імперій.

Abdullah Al mohamed

У візантійські часи тут зводили розкішні монастирі, а також засилали політичних супротивників і членів царської родини — подалі від столичних інтриг. Коли острів перейшов під владу Османської імперії, життя на ньому й далі було розміреним: уздовж берега працювали рибалки, а з появою парових поромів у кінці дев’ятнадцятого століття острів став модним місцем для заможних містян, які будували тут розкішні вілли та дачі. Сьогодні старовинні дерев’яні будинки, потопаючи у квітах бугенвілії, стали справжнім символом шарму острова.

ach ben jemia

Релігія надає Бююкаді особливого виміру. Грецький православний монастир святого Георгія, заснований майже тисячу років тому на вершині пагорба, щовесни збирає безліч прочан: і християни, і мусульмани піднімаються крутою лісовою стежкою для молитви й паломництва. Поряд височіє мечеть Хамідіє, зведена османським султаном — її вирізняє західна архітектура. Колись тут також знаходився найбільший у світі дерев’яний дитячий притулок — велична, тепер вже зачинена споруда, яка досі нагадує про багатонаціональні громади острова: грецьку, вірменську, єврейську та турецьку.

Сьогодні Бююкаду найзручніше відкривати на велосипеді чи безшумному електрокарі — так зберігається спокій вузьких вуличок. Ще донедавна тут можна було проїхатися у кінних екіпажах, але з дві тисячі двадцятого року, з турботи про тварин, ця традиція залишилася у минулому. На набережній чути гомін поромів з обох берегів Стамбула, а влітку, коли острів наповнюється відпочивальниками і пляжі виблискують на сонці, населення збільшується у декілька разів.

Бююкада свого часу була прихистком для видатних постатей. У тридцятих роках минулого століття тут, у затишному особняку, жив у вигнанні Лев Троцький і писав свої книги. Письменники, художники, дипломати, політики — багато хто знаходив спокій серед соснового шелесту та морських вітрів.

У різні пори року на острові відкривається його справжня душа: пагорби вкриті густими сосновими гаями і низькими чагарниками, а стрімкі кипариси тягнуться до яскравого блакитного неба. Навесні узбережжя вкривається рожевими квітами дерев юдеї. У Музеї Принцевих островів зберігаються артефакти, зокрема золоті монети часів батька Олександра Македонського, які нагадують про глибокі історичні корені цього краю.

Бююкада вже не одне століття надихає мандрівників і письменників. Вони описують її як острів, що живе у ритмі, відмінному від стрімкого міста: місце, де пам’ять і природа зливаються воєдино. Прогулюючись звивистими стежками, зупиняючись біля мовчазних монастирських мурів чи насолоджуючись чаєм у затінку старих дерев, гості відчувають невпинну хвилю історії та культури, яка й досі формує унікальний характер цього острова.